Або Як менеджери «переграли» ОМК
20.10.1988 із засідання бюро Шевченківського РК ЛКСМУ:
«Бюро Шевченківського райкому комсомолу вважає, що основні завдання, поставлені перед об’єднанням молодіжних клубів (ОМК), не співпадають з цілями керівника ОМК т. Яценко О.О.
Це виявляється у виході від виконання основних цілей та завдань, які поставлені у Постанові по створенню ОМК, розвитку у колективі нездорового морально-психологічного клімату, невиконання Постанови бюро райкому віз 11.07.88, у якій все зверталась увага керівника ОМК т. Яценко О. О. на відсутність нормального психологічного клімату у колективі.
У зв’язку с цим і на основі Положення про любительські об’єднання, бюро Шевченківського РК ЛКСМУ постановляє:
— Звільнити тов. Яценко О. О. від обов’язків керівника ОМК Шевченківського РК ЛКСМУ, як таку, що не відповідає посаді.
— Звернутись до Шевченківського промбудбанку з проханням припинити фінансові операції на розрахунковому рахунку 70004 ОМК Шевченківського РК ЛКСМУ…
Наступного дня представники райкому, склавши лист-звернення про припинення фінансових операцій, приїхали у Шевченківський промбудбанк.
— Вибачте, але припиняти нічого, — розвели руками працівники у банку. — Усі 33750 карбованців переведені до Талліннської кооперативної школи менеджерів. Кілька днів тому…
Об’єднання молодіжних клубів при Шевченківському райкомі комсомолу почалось з кафе-клубу «Юність». Та й досі згадка про ОМК Шевченківського РК асоціюється, у першу чергу, з «Юністю» — затишним куточком для молоді, у якому можна цікаво провести час.
Проте, таким куточком «Юність» стала не відразу. Спочатку це була звичайна їдальня, за номером тридцять, Другого тресту громадського харчування. Ввечері, у цих же апартаментах, вона працювала як кафе. Слава, як і інтер’єр, була поганою.
— От би створити справжнє молодіжне кафе, — подав ідею ще у вісімдесят першому році тодішній перший секретар райкому Олександр Яцун.
Проте, тоді впровадити ідею в життя не вдалось. Але її підхопили райкомівці, що прийшли на зміну Яцуну — перший та другий секретарі райкому Володимир Кархачов та Сергій Понятенко. Саме за їх допомогою кафе придбало той вигляд, яким воно досі і є.
Безпосереднім засновником кафе була й Олена Яценко, яка пізніше стала його керівником. Саме вона винесла основний тягар постійних конфліктів з організацією громадського харчування, у якої голосними буди тільки план і гроші. І хоч вартість входу буда три карбованці, молодь кафе відвідувала. Саме не через меню, яке особливо-то й різноманітним не будо, а через культурну програму.
— І хоча кафе користувалось успіхом, але хотілося більшого, — ділиться спогадами О. Яценко. — Тому й поїхала переймати досвід створення кафе-клубів в Одесу.
О, це був клас. Особливо у порівнянні з кафе, в якому працювала Олена. Інтер’єр, дизайн, дискотеки… Усе це настільки її вразило, що по приїзді вона переконала Сергія Понятенка в необхідності реконструкції кафе, а той, у свою чергу, райком партії та райвиконком.
На реконструкції працювали всі. Без перебільшення. Групи комсомольців підприємств району зміняли одна одну. Гроші, зароблені на суботниках, перерахували на реконструкцію. Понятенко взагалі займався тільки кафе. Тут же, з молотком чи цеглиною в руках, можна було зустріти й секретарів райкому партії, а інколи прямо біля кафе проходили оперативки керівників підприємств району.
Коротше кажучи, це була справжня народна будова. Із взаємодопомогою, ентузіазмом. І коли кафе-клуб, який назвали «Юність», відчинив свої двері, від відвідувачів не було відбою. Замовлення на вечори надходили за кілька місяців уперед. А міськкомівці та обкомівці, побувавши в гостях, почали направляти сюди делегації.
— Яке у вас кафе… — заздріли секретарі інших районів.
Олені, як керівнику, звичайно, було приємно, але «почивати на лаврах» вона не збиралась. Наступним кроком стало створення об’єднання молодіжних клубів. Відкриття ОМК із власним рахунком у банку давало можливість укладати договори на проведення різних робіт, пов’язаних не тільки з «Юністю».
Наприклад, під час оформленні «Юності» склалась група, яка потім працювала під егідою ОМК в інших місцях. І гроші заробляли, і ОМК прибуток був. Поступово договори стали укладатись і на проведення господарських, виробничих робіт. До того ж, районного центру НТТМ тоді ще не було, а значить, і конкурентів теж. І чим дали, тим більше ідей та пропозицій впроваджувалось у життя.
— У Яценко — ділова хватка, — багато хто говорив мені при зустрічах.
І це були не просто слова. Діловий підхід у неї мав прояв у всьому. По-перше, знайшла однодумців. По-друге, майже без помилок могла відрізнити перспективну справу від неперспективної. І, по-третє, була вільна від стереотипів. Пропрацювавши керівником ОМК більше року, Яценко зі своїми помічниками розгорнула вражаючу діяльність — від торгівлі пончиками, до, майже, закордонних зв’язків. Важко було знайти ті перешкоди, які б Олена не змогла здолати.
Наприклад, вирішили відкрити свою студію звуко- та відеозапису. Звернулись до ремпобуттехніки — там відмовили. Тоді зв’язались з фірмою «Мелодія», уклали договір, але зіткнулись з проблемою касет. Звернулись до Шосткінського комбінату — дали б вам касети, кажуть, але немає пресформ. Знайшли запорізьке підприємство, яке дало згоду на виготовлення пресформ. Залишилось тільки укласти договір…
Або ще одна справа. ОМК купило… вулики із бджолами. А чому б і ні? Мед — товар дефіцитний отож можна пончики обмазувати і — в продаж. Зайшли сторожа, вивезли на лани, зібрали перший врожай – 125 кілограмів. Несподівано знайшли ще кілька ракурсів використання пасіки. За словами О. Яценко, їм пропонували створити на Хортиці зразкову пасіку і годувати туристів смачним, а головне, справжнім, медом. Як колись на Січі. Та й це ще не все. На меді можна будо заробляти… валюту. Так, за кордоном мед теж полюбляють. А поставляти туди збирались не в звичайних банках, що не дуже прибуткова справа, а в маленьких 50-грамових пластмасових коробочках. Де взяти ті коробочки? Постачальника знайшли аж у Вірменії…
Та й це не все. Справ тих у задумках будо — ой-ой-ой — море! Золоте море! Іди і бери. Але, як ви могли помітити, ці справи не дуже в’язались з дозвіллям молоді. А саме для покращення відпочинку молоді й створювався ОМК. Отож і почався процес розколу у об’єднанні. З одного боку були, так звані, менеджери на чолі з Оленою Яценко, з іншого — дискотетчики, на чолі з Сергієм Литвиненком. У принципі, ніякого конфлікту могло й не бути, якби керівник ОМК приділяв досить уваги «Юності». Але її, нажаль, було мало. Та найголовнішим «яблуком розладу» міх адміністрацією ОМК та апаратом райкому комсомолу став… інноваційний центр.
Що такий центр десь функціонує, Яценко взнала з преси і відразу загорілась ідеєю перетворити ОМК у інноваційний центр. Що це таке? Це, попросту, вкладання грошей у «ризиковані справи». Якщо «справа прогорає» — «плакали» й грошики. Але якщо йде вгору — вгору йдуть і дивіденді тим, хто вкладав гроші. Остаточно переконав Яценко у необхідності створення центру директор Талліннської кооперативної школи менеджерів В. К. Тарасов, з яким вона познайомилась під час його поїздки до Запоріжжя.
Склавши Статут, Яценко пішла по кабінетах. У райвиконкому — принципова згода. Райком партії теж особливо не проти, але… По-перше, як же з дозвіллям молоді? По-друге, як на це дивиться райком комсомолу?
А райком комсомолу, точніше — перший секретар В. Кривцун, дивився, може б, і непогано, але.. По-перше, як же з дозвіллям молоді? По-друге, інноваційний центр за Статутом мав бути позавідомчим і не перераховувати на рахунок райкому жодної копійки.
Зрозуміло, перший секретар на це не пішов. Нагадавши керівнику ОМК, що треба і дозвіллям зайнятися б трохи детальніше.
Проте, дозвілля для Яценко було вже пройденим етапом. Просто займатись тим їй було нецікаво. І тоді на світ народжується договір № 5 на проведення науково-виробничих та учбово-консультативних робіт між ОМК та Талліннською школою менеджерів. У договорі вказано п’ять прізвищ членів ОМК, у тому числі О. О. Яценко, які проходитимуть навчання на курсах школи менеджерів. Строк навчання — 2 місяці. Вартість — 15 тисяч карбованців за одного, або 75 тисяч карбованців за всіх. Крім того, ОМК передає, без повернення, у користування школі менеджерів свою апаратуру та техніку — майже весь свій інвентар, на суму 27064 карбованці 21 копійку. А тепер підрахуємо, узагальнимо і отримаємо, що за навчання п’яти членів ОМК буде віддано 102 тисячі 64 карбованці 21 копійку. Дрібниці. Всього за два місяці. Причому, вчитись повинні тільки ті люди, чиї прізвища вказані у договорі.
З якою метою укладено цей договір? За ствердженням О. Яценко та її колеги і товариша Мкртчана, договір укладено з метою заробити гроші. Набагато більше, ніж вкладено у договір.
— Розумієш, за нами було б обслуговування курсів, а там були б іноземці, з валютою, і мі заробили б щонайменше 150 тисяч, а то й усі 300, — пояснює Мкртчан.
Версії повірити можна, з урахуванням комерційного ризику. Але, у той же час, слід не забувати, що й затримуватись у ОМК Яценко особливого сенсу не було. З членами райкому — постійні конфлікти. Та й чому їм не конфліктувати, якщо вона, наприклад, могла безцеремонно зайти до першого, коли йшло бюро, і почати вирішувати своє питання. Та й рішення бюро могла проігнорувати.
Особливий же сумнів щирості заяв викликає дата укладення договору — 14 жовтня 1988 року. А вже 20 жовтня О. Яценко було звільнено з посади керівника ОМК. До речі, члени бюро тоді ще не знали про договір. А сама Олена могла відчувати неспокійну атмосферу щодо діяльності ОМК і прогнозувати висновки членів бюро.
Так чи інакше, «справа зроблена». На рахунку ОМК — нуль. Апаратури теж немає. «Наша песня хороша — начинай сначала»? для інших — може. Але не для Яценко. Вона, користуючись тим, що трудові книжки зберігаються у неї у сейфі, звільняє з роботи своїх підлеглих, які подали заяви у знак протесту а рішенням бюро. У той же час її заступник звільняє… її. Один одного. І ніякого бюрократизму…
А через деякий час Яценко зараховується у штат… Талліннської школи менеджерів. І відкриває разом з Мкртчаном філіал школи менеджерів у Запоріжжі. Цікаво, чи не правда?..
А що райком? А нічого. Ні, іншими справами він займається, а от договір не чіпає. І тільки через три місяці (!) починає домагатись повернення грошей і апаратури.
Не хочу «влазити» у юридичні тонкощі справи, приведу тільки вислів заступника прокурора Шевченківського району О. І. Білоусова:
— Вважаю, що це справа карна. І якби не відсутність професіоналізму у райкомівців, її можна було виграти у того ж В. К. Тарасова.
Ось так. Але колишній другий секретар Шевченківського райкому О. Бичкайло разом з нинішнім керівником ОМК С. Литвиненком після розмови з В. К. Тарасовим вирішили свої претензії зняти і розійтись «полюбовно».
— Та ми б все одно цю справу програли б, — пояснюють вони. — А так ще, можливо, будемо з ним співробітничати. Та й взагалі, часу багато потрібно для «шукання правди».
Таким чином, 33750 карбованців, разом з апаратурою на суму 27064 карбованці 21 копійку — тю-тю. Шістдесят тисяч — «коту під хвіст». Проте, познайомилися з Тарасовим. І, можливо, ще будуть з ним працювати…
20.10.1988 із засідання бюро Шевченківського РК ЛКСМУ:
«Бюро Шевченківського райкому комсомолу вважає, що основні завдання, поставлені перед об’єднанням молодіжних клубів (ОМК), не співпадають з цілями керівника ОМК т. Яценко О.О.
Це виявляється у виході від виконання основних цілей та завдань, які поставлені у Постанові по створенню ОМК, розвитку у колективі нездорового морально-психологічного клімату, невиконання Постанови бюро райкому віз 11.07.88, у якій все зверталась увага керівника ОМК т. Яценко О. О. на відсутність нормального психологічного клімату у колективі.
У зв’язку с цим і на основі Положення про любительські об’єднання, бюро Шевченківського РК ЛКСМУ постановляє:
— Звільнити тов. Яценко О. О. від обов’язків керівника ОМК Шевченківського РК ЛКСМУ, як таку, що не відповідає посаді.
— Звернутись до Шевченківського промбудбанку з проханням припинити фінансові операції на розрахунковому рахунку 70004 ОМК Шевченківського РК ЛКСМУ…
Наступного дня представники райкому, склавши лист-звернення про припинення фінансових операцій, приїхали у Шевченківський промбудбанк.
— Вибачте, але припиняти нічого, — розвели руками працівники у банку. — Усі 33750 карбованців переведені до Талліннської кооперативної школи менеджерів. Кілька днів тому…
Об’єднання молодіжних клубів при Шевченківському райкомі комсомолу почалось з кафе-клубу «Юність». Та й досі згадка про ОМК Шевченківського РК асоціюється, у першу чергу, з «Юністю» — затишним куточком для молоді, у якому можна цікаво провести час.
Проте, таким куточком «Юність» стала не відразу. Спочатку це була звичайна їдальня, за номером тридцять, Другого тресту громадського харчування. Ввечері, у цих же апартаментах, вона працювала як кафе. Слава, як і інтер’єр, була поганою.
— От би створити справжнє молодіжне кафе, — подав ідею ще у вісімдесят першому році тодішній перший секретар райкому Олександр Яцун.
Проте, тоді впровадити ідею в життя не вдалось. Але її підхопили райкомівці, що прийшли на зміну Яцуну — перший та другий секретарі райкому Володимир Кархачов та Сергій Понятенко. Саме за їх допомогою кафе придбало той вигляд, яким воно досі і є.
Безпосереднім засновником кафе була й Олена Яценко, яка пізніше стала його керівником. Саме вона винесла основний тягар постійних конфліктів з організацією громадського харчування, у якої голосними буди тільки план і гроші. І хоч вартість входу буда три карбованці, молодь кафе відвідувала. Саме не через меню, яке особливо-то й різноманітним не будо, а через культурну програму.
— І хоча кафе користувалось успіхом, але хотілося більшого, — ділиться спогадами О. Яценко. — Тому й поїхала переймати досвід створення кафе-клубів в Одесу.
О, це був клас. Особливо у порівнянні з кафе, в якому працювала Олена. Інтер’єр, дизайн, дискотеки… Усе це настільки її вразило, що по приїзді вона переконала Сергія Понятенка в необхідності реконструкції кафе, а той, у свою чергу, райком партії та райвиконком.
На реконструкції працювали всі. Без перебільшення. Групи комсомольців підприємств району зміняли одна одну. Гроші, зароблені на суботниках, перерахували на реконструкцію. Понятенко взагалі займався тільки кафе. Тут же, з молотком чи цеглиною в руках, можна було зустріти й секретарів райкому партії, а інколи прямо біля кафе проходили оперативки керівників підприємств району.
Коротше кажучи, це була справжня народна будова. Із взаємодопомогою, ентузіазмом. І коли кафе-клуб, який назвали «Юність», відчинив свої двері, від відвідувачів не було відбою. Замовлення на вечори надходили за кілька місяців уперед. А міськкомівці та обкомівці, побувавши в гостях, почали направляти сюди делегації.
— Яке у вас кафе… — заздріли секретарі інших районів.
Олені, як керівнику, звичайно, було приємно, але «почивати на лаврах» вона не збиралась. Наступним кроком стало створення об’єднання молодіжних клубів. Відкриття ОМК із власним рахунком у банку давало можливість укладати договори на проведення різних робіт, пов’язаних не тільки з «Юністю».
Наприклад, під час оформленні «Юності» склалась група, яка потім працювала під егідою ОМК в інших місцях. І гроші заробляли, і ОМК прибуток був. Поступово договори стали укладатись і на проведення господарських, виробничих робіт. До того ж, районного центру НТТМ тоді ще не було, а значить, і конкурентів теж. І чим дали, тим більше ідей та пропозицій впроваджувалось у життя.
— У Яценко — ділова хватка, — багато хто говорив мені при зустрічах.
І це були не просто слова. Діловий підхід у неї мав прояв у всьому. По-перше, знайшла однодумців. По-друге, майже без помилок могла відрізнити перспективну справу від неперспективної. І, по-третє, була вільна від стереотипів. Пропрацювавши керівником ОМК більше року, Яценко зі своїми помічниками розгорнула вражаючу діяльність — від торгівлі пончиками, до, майже, закордонних зв’язків. Важко було знайти ті перешкоди, які б Олена не змогла здолати.
Наприклад, вирішили відкрити свою студію звуко- та відеозапису. Звернулись до ремпобуттехніки — там відмовили. Тоді зв’язались з фірмою «Мелодія», уклали договір, але зіткнулись з проблемою касет. Звернулись до Шосткінського комбінату — дали б вам касети, кажуть, але немає пресформ. Знайшли запорізьке підприємство, яке дало згоду на виготовлення пресформ. Залишилось тільки укласти договір…
Або ще одна справа. ОМК купило… вулики із бджолами. А чому б і ні? Мед — товар дефіцитний отож можна пончики обмазувати і — в продаж. Зайшли сторожа, вивезли на лани, зібрали перший врожай – 125 кілограмів. Несподівано знайшли ще кілька ракурсів використання пасіки. За словами О. Яценко, їм пропонували створити на Хортиці зразкову пасіку і годувати туристів смачним, а головне, справжнім, медом. Як колись на Січі. Та й це ще не все. На меді можна будо заробляти… валюту. Так, за кордоном мед теж полюбляють. А поставляти туди збирались не в звичайних банках, що не дуже прибуткова справа, а в маленьких 50-грамових пластмасових коробочках. Де взяти ті коробочки? Постачальника знайшли аж у Вірменії…
Та й це не все. Справ тих у задумках будо — ой-ой-ой — море! Золоте море! Іди і бери. Але, як ви могли помітити, ці справи не дуже в’язались з дозвіллям молоді. А саме для покращення відпочинку молоді й створювався ОМК. Отож і почався процес розколу у об’єднанні. З одного боку були, так звані, менеджери на чолі з Оленою Яценко, з іншого — дискотетчики, на чолі з Сергієм Литвиненком. У принципі, ніякого конфлікту могло й не бути, якби керівник ОМК приділяв досить уваги «Юності». Але її, нажаль, було мало. Та найголовнішим «яблуком розладу» міх адміністрацією ОМК та апаратом райкому комсомолу став… інноваційний центр.
Що такий центр десь функціонує, Яценко взнала з преси і відразу загорілась ідеєю перетворити ОМК у інноваційний центр. Що це таке? Це, попросту, вкладання грошей у «ризиковані справи». Якщо «справа прогорає» — «плакали» й грошики. Але якщо йде вгору — вгору йдуть і дивіденді тим, хто вкладав гроші. Остаточно переконав Яценко у необхідності створення центру директор Талліннської кооперативної школи менеджерів В. К. Тарасов, з яким вона познайомилась під час його поїздки до Запоріжжя.
Склавши Статут, Яценко пішла по кабінетах. У райвиконкому — принципова згода. Райком партії теж особливо не проти, але… По-перше, як же з дозвіллям молоді? По-друге, як на це дивиться райком комсомолу?
А райком комсомолу, точніше — перший секретар В. Кривцун, дивився, може б, і непогано, але.. По-перше, як же з дозвіллям молоді? По-друге, інноваційний центр за Статутом мав бути позавідомчим і не перераховувати на рахунок райкому жодної копійки.
Зрозуміло, перший секретар на це не пішов. Нагадавши керівнику ОМК, що треба і дозвіллям зайнятися б трохи детальніше.
Проте, дозвілля для Яценко було вже пройденим етапом. Просто займатись тим їй було нецікаво. І тоді на світ народжується договір № 5 на проведення науково-виробничих та учбово-консультативних робіт між ОМК та Талліннською школою менеджерів. У договорі вказано п’ять прізвищ членів ОМК, у тому числі О. О. Яценко, які проходитимуть навчання на курсах школи менеджерів. Строк навчання — 2 місяці. Вартість — 15 тисяч карбованців за одного, або 75 тисяч карбованців за всіх. Крім того, ОМК передає, без повернення, у користування школі менеджерів свою апаратуру та техніку — майже весь свій інвентар, на суму 27064 карбованці 21 копійку. А тепер підрахуємо, узагальнимо і отримаємо, що за навчання п’яти членів ОМК буде віддано 102 тисячі 64 карбованці 21 копійку. Дрібниці. Всього за два місяці. Причому, вчитись повинні тільки ті люди, чиї прізвища вказані у договорі.
З якою метою укладено цей договір? За ствердженням О. Яценко та її колеги і товариша Мкртчана, договір укладено з метою заробити гроші. Набагато більше, ніж вкладено у договір.
— Розумієш, за нами було б обслуговування курсів, а там були б іноземці, з валютою, і мі заробили б щонайменше 150 тисяч, а то й усі 300, — пояснює Мкртчан.
Версії повірити можна, з урахуванням комерційного ризику. Але, у той же час, слід не забувати, що й затримуватись у ОМК Яценко особливого сенсу не було. З членами райкому — постійні конфлікти. Та й чому їм не конфліктувати, якщо вона, наприклад, могла безцеремонно зайти до першого, коли йшло бюро, і почати вирішувати своє питання. Та й рішення бюро могла проігнорувати.
Особливий же сумнів щирості заяв викликає дата укладення договору — 14 жовтня 1988 року. А вже 20 жовтня О. Яценко було звільнено з посади керівника ОМК. До речі, члени бюро тоді ще не знали про договір. А сама Олена могла відчувати неспокійну атмосферу щодо діяльності ОМК і прогнозувати висновки членів бюро.
Так чи інакше, «справа зроблена». На рахунку ОМК — нуль. Апаратури теж немає. «Наша песня хороша — начинай сначала»? для інших — може. Але не для Яценко. Вона, користуючись тим, що трудові книжки зберігаються у неї у сейфі, звільняє з роботи своїх підлеглих, які подали заяви у знак протесту а рішенням бюро. У той же час її заступник звільняє… її. Один одного. І ніякого бюрократизму…
А через деякий час Яценко зараховується у штат… Талліннської школи менеджерів. І відкриває разом з Мкртчаном філіал школи менеджерів у Запоріжжі. Цікаво, чи не правда?..
А що райком? А нічого. Ні, іншими справами він займається, а от договір не чіпає. І тільки через три місяці (!) починає домагатись повернення грошей і апаратури.
Не хочу «влазити» у юридичні тонкощі справи, приведу тільки вислів заступника прокурора Шевченківського району О. І. Білоусова:
— Вважаю, що це справа карна. І якби не відсутність професіоналізму у райкомівців, її можна було виграти у того ж В. К. Тарасова.
Ось так. Але колишній другий секретар Шевченківського райкому О. Бичкайло разом з нинішнім керівником ОМК С. Литвиненком після розмови з В. К. Тарасовим вирішили свої претензії зняти і розійтись «полюбовно».
— Та ми б все одно цю справу програли б, — пояснюють вони. — А так ще, можливо, будемо з ним співробітничати. Та й взагалі, часу багато потрібно для «шукання правди».
Таким чином, 33750 карбованців, разом з апаратурою на суму 27064 карбованці 21 копійку — тю-тю. Шістдесят тисяч — «коту під хвіст». Проте, познайомилися з Тарасовим. І, можливо, ще будуть з ним працювати…
У цій історії вражає рівень юридичної обізнаності комсомольських працівників, що куруюсь діяльність госпрозрахункових об’єднань. Складається навіть враження, ніби вони грають в іграшки і їх «надувають» не на тисячі карбованців, а на обгортки від цукерок.
Разом з тим, відкривається ще одна проблема — відсутності своїх, досить компетентних юристів. Між тим, з розвитком госпрозрахункової діяльності комсомолу, подібні проблеми будуть траплятися частіше, і доводити справу до кінця у судах треба за допомогою своїх комсомольських правових знавців. Щоправда, Шевченківський райком комсомолу відповідні висновки вже зробив і ввів до складу ОМК посаду юриста. Це добре, та чи не надто пізно?..
Разом з тим, відкривається ще одна проблема — відсутності своїх, досить компетентних юристів. Між тим, з розвитком госпрозрахункової діяльності комсомолу, подібні проблеми будуть траплятися частіше, і доводити справу до кінця у судах треба за допомогою своїх комсомольських правових знавців. Щоправда, Шевченківський райком комсомолу відповідні висновки вже зробив і ввів до складу ОМК посаду юриста. Це добре, та чи не надто пізно?..
Юрій Гулий
